NB Обережно, багацько спойлерів!)
І знову про «перетрахування» основ – фільм Джокер.
Джокер – не перший фільм про те, як реально добрий хлопчина перетворюється на гівнюка під впливом життєвих обставин.
Та, мабуть, один із найяскравіших. Я не пам’ятаю ні такої…
NB Обережно, багацько спойлерів!)
І знову про «перетрахування» основ – фільм Джокер.
Джокер – не перший фільм про те, як реально добрий хлопчина перетворюється на гівнюка під впливом життєвих обставин.
Та, мабуть, один із найяскравіших. Я не пам’ятаю ні такої тиші в наповненому вщент поркорном і людьми залі, ані сміху після кривавих убивств. Автори фільму примушують глядачів захоплюватися естетикою безнадійності, жорстокості, психопатії, бачити у насильстві чи не єдиний вихід з цього потворного місива тіл, сміття, душ і будинків.
Картина (як і в інших фільмах про Бетмена) епічна. Велике місто, що перебуває в епіцентрі урагану насильства і класової ненависті, і посеред усього цього – маленький хлопчик Артур, який більш за все хоче бути хорошим сином для своєї хорошої матері. Бо бути завжди усміхненим і щасливим – це правильно і за це тебе будуть хвалити, любити і навіть можуть показати по телевізору у популярному телешоу Мюррея Франкліна.
Хоррор у фільмі – не у вбивствах. Хоррор у облуді, в якій виросла дитина і яка обплутує її з ніг до голови, не даючи вивільнитись, бодай вдихнути на мить чистого повітря.
- А чи існував я у минулому? – нескінченну кількість разів запитує Артур.
- А чи було насправді те минуле, де я існував? – наступне, не озвучене запитання.
Фільм зображує як почувається дитина, бажання якої ігноруються, а мрії нікого не цікавлять. Син, який ніжно доглядає старіючу матір в усіх інтимних і непривабливих моментах, стикається з повною байдужістю, повіряючи їй справді важливі для нього речі – про заповітну мрію чи перше побачення.
Світ Артура перевертає догори дригом дещиця правди. Хлопчик, чиї бажання та інтереси завжди і всіма ігнорувалися, який не навчився реалізувати свої інстинкти назовні – вивільняє їх через гнів.
І от – колишні ідоли скинуті з п’єдесталів. Цінності відкинуті як непотріб.
І порожнечу, що утворилася, заповнює гнів. Гнів, який вирвався на волю, стає новою цінністю і новим богом.
Бог помер.
Славімо його!
Так говорив Заратустра.
Брехунів скинуто з п’єдесталу.
Матір вбито.
Лже-друга вбито.
Мюррея Франкліна вбито.
Місто вільне.
Вільне не «для» чого, а «від» чого.
"Мені немає чого втрачати і мене нічого не обмежує", - говорить Джокер.
Готем перетворився на кривавий безум, посеред якого – людина, яка бачила своє покликання у тому, щоб дарувати радість. У авторів фільму дійсно своєрідне та непересічне почуття гумору і найкривавіші моменти розцвічені неповторною іронією.
Насправді ж ключовим питанням фільму є влада. Влада одних людей над іншими. Дорослих над дітьми. Сильних світу цього – політиків, шоуменів – над натовпом. Влада у її здатності створювати світи, визначати реальність, в якій живуть і формуються душі залежних людей.
Мати створює світ для сина, називає його не інакше як Щасливчиком і він мріє дарувати людям радість і сміх. Натомість отримуючи самі копняки, нерозуміння і насмішки. Дитина живе у світі фантазій душевно хворої жінки, сприймає її бачення за реальність. Саме тому Артур і не бачить себе у цьому світі, і мучиться питанням чи існує він взагалі чи ні.
Вейн і Франклін створюють світ для Готем-сіті, вони диктують мешканцям що є добром, а що злом, над чим сміятися, а що піддавати осуду. Багатій і шоумен називають натовп клоунами, ставляться до людей як до стада нижчих істот і примушують їх почуватися і поводитися відповідно.
Питання що краще – бути хорошим, виправдовуючи очікування більшості, чи бути собою – у Джокері вирішується однозначно. Бути собою. Звільнитися від влади чужих богів, страху, осуду, побачити світ і себе такими, як вони є, вийти з матриці чужих очікувань, випустити на волю себе, свій гнів, інстинкти, фрустрацію.
І ще Джокер говорить приятелю: «Іди, я тебе не зачіплю, ти єдиний хто був добрим до мене».
І не використовує силу щодо жінки, любові якої прагне.
В діях Джокера є логічна обумовленість. Ти – поганий, помри. Ти – хороший, живи.
Він несе людям звільнення від брехунів. Як раніше – радість і сміх.
Але не несе нічого собі.
Він може вивільнити себе, свій гнів. Але йому нічим себе наповнити.
Бо він маленький хлопчик, якого ніхто ніколи не любив.
Загублене в жорстокому і нерозумному світі дитя, скалічене, ув’язнене і прив’язане до батареї.
Жорстокість породжує ще більшу жорстокість. Ідея, що слідує через весь фільм і виводиться у ранг аксіом завдяки неповторній естетиці та грі Хоакіна Фенікса.
В моєму житті навряд би щось змінилося, якби я не подивилася Джокера. Позаяк прості істини не часто викладаються у школах – добре що вони доносяться до глядача у такий доступний спосіб як кіно.
NB Обережно, багацько спойлерів!)
І знову про «перетрахування» основ – фільм Джокер.
Джокер – не перший фільм про те, як реально добрий хлопчина перетворюється на гівнюка під впливом життєвих обставин.
Та, мабуть, один із найяскравіших. Я не пам’ятаю ні такої…
Читать полностью
Психічно нормальним людям не рекомендую. Думав це кіно про такого собі борця за справедливість, насправді ж детально показується процес перетворення психічно нестійкої людини на маньяка психопата. До кінця звичайно ж не додивився і так все ясно
ответить