Джокер
Joker

Подивився "Джокера". Варто зазначити, що якщо повністю абстрагуватись від всесвіту DC і Готему, то сам по собі фільм доволі хороший. Гра акторів, діалоги, постановка сцен.

Але є два великих "але".

По-перше, всі знайомі з історією Бетмена знають, що Джокер був…

Подивився "Джокера". Варто зазначити, що якщо повністю абстрагуватись від всесвіту DC і Готему, то сам по собі фільм доволі хороший. Гра акторів, діалоги, постановка сцен.

Але є два великих "але".

По-перше, всі знайомі з історією Бетмена знають, що Джокер був не просто злочинцем, а ГЕНІАЛЬНИМ злочинцем. Так, дещо божевільним, але геніальним. Він був настільки крут і прораховував настільки складні комбінації, що протистояти йому (і то не з 100% успіхом) міг тільки Бетмен, з усіма своїми ґаджетами, технічною базою та фінансовую потужністю. А в фільмі нам показали ображеного психопата, у котрого остаточно зірвало дах після того, як він перестав приймати таблетки. Неврівноваженість очевидна, а от геніальністю навіть і не пахне. Хоча певний інтелект персонаж має. Отже, особистість Джокера в фільмі, що мав показати його становлення, не розкрито. Кореляція між персонажем фільму та його образом в інших фільмах про Бетмена практично відсутня. Не вірю.

По-друге. Мені дуже не подобається головна ідея, що практично нав'язується глядачу: про вину суспільства в цілому (і ненажерливих багатіїв зокрема) в тому, що Артур Флек остаточно падає на темну сторону і стає Джокером. В наші голови протягом фільму буквально вдовблюється думка про те, що головний герой став вилупком саме тому, що його ображали, не чули, нехтували ним, а часом навіть принижували. А ще тому, що в фінансовому плані він практично постійно балансував на межі виживання. Ой ні, хлопці і дівчата, ніякі злидні і навіть знущання не зроблять з нормальної (нехай навіть і неврівноваженої) людини такого жорстокого вилупка, яким він показаний в кінці трансформації своєї особистості. Лівакам дуже не хочется цього визнавати, але зазвичай вилупки є просто вилупками, і не варто звинувачувати в цьому суспільство чи оточення.

Підсумовуючи: Джокер в даному фільмі не відповідає своїм подальшим (згідно хронології подій у всесвіті) вчинкам в плані здібностей, метаморфоза персонажа неправдоподібна і загалом фільм - триумф лівацького інфантилізму. Маю передчуття, що Голівуд ще не раз годуватиме нас подібним в майбутньому. На жаль.

Подивився "Джокера". Варто зазначити, що якщо повністю абстрагуватись від всесвіту DC і Готему, то сам по собі фільм доволі хороший. Гра акторів, діалоги, постановка сцен.

Але є два великих "але".

По-перше, всі знайомі з історією Бетмена знають, що Джокер був…

NB Обережно, багацько спойлерів!)

І знову про «перетрахування» основ – фільм Джокер.
Джокер – не перший фільм про те, як реально добрий хлопчина перетворюється на гівнюка під впливом життєвих обставин.
Та, мабуть, один із найяскравіших. Я не пам’ятаю ні такої…

NB Обережно, багацько спойлерів!)

І знову про «перетрахування» основ – фільм Джокер.
Джокер – не перший фільм про те, як реально добрий хлопчина перетворюється на гівнюка під впливом життєвих обставин.
Та, мабуть, один із найяскравіших. Я не пам’ятаю ні такої тиші в наповненому вщент поркорном і людьми залі, ані сміху після кривавих убивств. Автори фільму примушують глядачів захоплюватися естетикою безнадійності, жорстокості, психопатії, бачити у насильстві чи не єдиний вихід з цього потворного місива тіл, сміття, душ і будинків.
Картина (як і в інших фільмах про Бетмена) епічна. Велике місто, що перебуває в епіцентрі урагану насильства і класової ненависті, і посеред усього цього – маленький хлопчик Артур, який більш за все хоче бути хорошим сином для своєї хорошої матері. Бо бути завжди усміхненим і щасливим – це правильно і за це тебе будуть хвалити, любити і навіть можуть показати по телевізору у популярному телешоу Мюррея Франкліна.
Хоррор у фільмі – не у вбивствах. Хоррор у облуді, в якій виросла дитина і яка обплутує її з ніг до голови, не даючи вивільнитись, бодай вдихнути на мить чистого повітря.
- А чи існував я у минулому? – нескінченну кількість разів запитує Артур.
- А чи було насправді те минуле, де я існував? – наступне, не озвучене запитання.
Фільм зображує як почувається дитина, бажання якої ігноруються, а мрії нікого не цікавлять. Син, який ніжно доглядає старіючу матір в усіх інтимних і непривабливих моментах, стикається з повною байдужістю, повіряючи їй справді важливі для нього речі – про заповітну мрію чи перше побачення.
Світ Артура перевертає догори дригом дещиця правди. Хлопчик, чиї бажання та інтереси завжди і всіма ігнорувалися, який не навчився реалізувати свої інстинкти назовні – вивільняє їх через гнів.
І от – колишні ідоли скинуті з п’єдесталів. Цінності відкинуті як непотріб.
І порожнечу, що утворилася, заповнює гнів. Гнів, який вирвався на волю, стає новою цінністю і новим богом.
Бог помер.
Славімо його!
Так говорив Заратустра.
Брехунів скинуто з п’єдесталу.
Матір вбито.
Лже-друга вбито.
Мюррея Франкліна вбито.
Місто вільне.
Вільне не «для» чого, а «від» чого.
"Мені немає чого втрачати і мене нічого не обмежує", - говорить Джокер.
Готем перетворився на кривавий безум, посеред якого – людина, яка бачила своє покликання у тому, щоб дарувати радість. У авторів фільму дійсно своєрідне та непересічне почуття гумору і найкривавіші моменти розцвічені неповторною іронією.
Насправді ж ключовим питанням фільму є влада. Влада одних людей над іншими. Дорослих над дітьми. Сильних світу цього – політиків, шоуменів – над натовпом. Влада у її здатності створювати світи, визначати реальність, в якій живуть і формуються душі залежних людей.
Мати створює світ для сина, називає його не інакше як Щасливчиком і він мріє дарувати людям радість і сміх. Натомість отримуючи самі копняки, нерозуміння і насмішки. Дитина живе у світі фантазій душевно хворої жінки, сприймає її бачення за реальність. Саме тому Артур і не бачить себе у цьому світі, і мучиться питанням чи існує він взагалі чи ні.
Вейн і Франклін створюють світ для Готем-сіті, вони диктують мешканцям що є добром, а що злом, над чим сміятися, а що піддавати осуду. Багатій і шоумен називають натовп клоунами, ставляться до людей як до стада нижчих істот і примушують їх почуватися і поводитися відповідно.
Питання що краще – бути хорошим, виправдовуючи очікування більшості, чи бути собою – у Джокері вирішується однозначно. Бути собою. Звільнитися від влади чужих богів, страху, осуду, побачити світ і себе такими, як вони є, вийти з матриці чужих очікувань, випустити на волю себе, свій гнів, інстинкти, фрустрацію.
І ще Джокер говорить приятелю: «Іди, я тебе не зачіплю, ти єдиний хто був добрим до мене».
І не використовує силу щодо жінки, любові якої прагне.
В діях Джокера є логічна обумовленість. Ти – поганий, помри. Ти – хороший, живи.
Він несе людям звільнення від брехунів. Як раніше – радість і сміх.
Але не несе нічого собі.
Він може вивільнити себе, свій гнів. Але йому нічим себе наповнити.
Бо він маленький хлопчик, якого ніхто ніколи не любив.
Загублене в жорстокому і нерозумному світі дитя, скалічене, ув’язнене і прив’язане до батареї.
Жорстокість породжує ще більшу жорстокість. Ідея, що слідує через весь фільм і виводиться у ранг аксіом завдяки неповторній естетиці та грі Хоакіна Фенікса.
В моєму житті навряд би щось змінилося, якби я не подивилася Джокера. Позаяк прості істини не часто викладаються у школах – добре що вони доносяться до глядача у такий доступний спосіб як кіно.

NB Обережно, багацько спойлерів!)

І знову про «перетрахування» основ – фільм Джокер.
Джокер – не перший фільм про те, як реально добрий хлопчина перетворюється на гівнюка під впливом життєвих обставин.
Та, мабуть, один із найяскравіших. Я не пам’ятаю ні такої…

Посмотрела нашумевший фильм "Джокер" в самом любимом кинотеатре Синема Сити и получила море удовольствия, комфорт, цены и качество картинки меня радует! И так о фильме...
Почему Джокер является “правильным” фильмом и вселяет надежду на то, что супергеройские блокбастеры могут быть…

Посмотрела нашумевший фильм "Джокер" в самом любимом кинотеатре Синема Сити и получила море удовольствия, комфорт, цены и качество картинки меня радует! И так о фильме...
Почему Джокер является “правильным” фильмом и вселяет надежду на то, что супергеройские блокбастеры могут быть сугубо личными, интимными и очень человечными даже, когда речь идет о таком злодее, как Джокер? На эти и все другие вопросы можно ответить углубляясь в магию игры персонажей и суть каждого гениального кадра.

"Джокер" – это фильм, о котором сейчас говорят все! Фильм рассказывает о преобразовании Артура Флека из угнетенного, забитого неудачника, в героя, которым он себя считает, причём порой это лишь в его фантазиях. В последний раз мы видим Артура выходящим из комнаты для допросов в Государственной больнице Аркхем, вскоре после триумфальной ночи, когда он убил Мюррея Франклина и стал иконой бунтарского движения.

Феноменальная игра Хоакина Феникса просто завораживает и восхищает, его перевоплощение на столько правдоподобное и зрителю порой кажется, что он наблюдает за реалиями, нежели за картинкой фильма. И Джокер - персонаж, который по праву можно считать чуть не самым интересным злодеем, то точно уникальным

Один и важным структурных аспектов Джокера - насколько мал внутренний мир Артура, у него есть только воображаемые друзья, любовь, признание в его альтруизме касательно своей матери и гениальности, особенности в своем творчестве.

На протяжении всего фильма, пока Артур погружается в жестокое насильственное безумие, огромное количество людей поддерживают его прямо под носом, как будто подсказывая, что зверские преступления прям необходимы данному обществу во благо справедливости. К концу фильма Артур полностью принимает действия людей, которые полностью стали его последователями и выглядит настоящим лидером в этот триумфальный момент.

Джокер – это история происхождения злодея и совсем не та версия, которую мы привыкли видеть на страницах комиксов и на большом экране. К концу фильма Артур Флек прямо просит людей называть его Джокером и широкая улыбка из его собственной крови, и правда кажется, подтверждает это.

Безусловно, могу оценить фильм по самой высокой шкале, т.к послевкусие от просмотра остается на длительное время, хочется анализировать психологию актера, понять проблему личного характера героя и общества, в целом, сопереживать и сочувствовать, понимать и ужасаться…

Посмотрела нашумевший фильм "Джокер" в самом любимом кинотеатре Синема Сити и получила море удовольствия, комфорт, цены и качество картинки меня радует! И так о фильме...
Почему Джокер является “правильным” фильмом и вселяет надежду на то, что супергеройские блокбастеры могут быть…