Черное течение

Злочин і кара
Школа європейського кінодетективу відзначається своїми багатими традиціями, в якій відмітились зірки багатьох поколінь акторів і режисерів Європи, її марка – це своєрідний знак якості. На відміну від більшості голлівудських, в ньому більше детективної складової, глибокого психологізму, який підкреслює індивідуальні риси головних дійових осіб. Власне, свій вклад у жанр французького детективного кіно вирішив зробити і режисер Ерік Зонка у своїй стрічці «Чорна течія» (Fleuve noir), який виступив і автором сценарію (разом з Луї де Фанге Сіньол‘єтом). Стрічка представлена в Україні компанією «Своє кіно», і вийшла в прокат 18 жовтня.
…Сюжет фільму прямий і простий – жінка, Соланж Арно, звертається до поліції з приводу зникнення свого сина – Дені. За справу береться досвідчений комісар Франсуа Вісконті, який підозрює у злочині дивакуватого вчителя французької - Яна Беллайла, що давав приватні заняття підлітку, і який безуспішно намагається написати свій перший роман. Не все добре і у детектива – він розлучений, його син займається продажем наркотиків на вулицях, Соланж виховує дочку з вадами розумового розвитку - і для всіх героїв наступила певна «чорна течія» (полоса) у житті.
Власне, «Чорну течію» можна дійсно назвати класичним детективом у повному розумінні цього слова – тут нема карколомних погонь, стрілянини, навпаки події розвиваються з численних, ідеально припасованих з точки зору логіки, «цеглинок». Комісару Франсуа доводиться «розхитувати» кожного підозрюваного, оскільки ані прямих доказів, ані тіла, - тут нема - кожним своїм візитом він намагається розхитати ідеальний захист кожного з підозрюваних. Це і обумовлює достатньо довгий хронометраж, і деяке «в‘язке», проте далеко не нудне повествування. Крім цього, автори передають і реалії сучасної Франції – як ось її строкатий етнічний склад, що відображається на кожному соціальному щаблі. Відповідно настрій і сценарний задум переданий за допомогою майстерної операторської роботи, причому автори цілком відмовились від драматичних музичних вставок…
Щодо гри акторів. Головні ролі виглядають рельєфно виписаними, їх можна виділити тут три. Основна - це роль комісара Франсуа Вісконті, що її виконав Венсан Кассель – образ безпосередньої людини, яка може з розмаху спитати в секретарки подробиці інтимного життя, вживає алкоголь в робочий час, хоча в більшості така нетактовність дозволяє вести справу і працювати на, здається, безнадійному полі без доказів. В чомусь йому протистоїть персонаж Ромена Дюріса – дивакуватого вчителя, який веде «свою гру», також фактурний образ матері підлітка – Соланж Арно, яку постійні біди змушують танути на очах –її втілила акторка Сандрін Киберлейн… Актори другого плану виглядають досить впевнено, в них виділив би образ секретарки комісара – Шаріфе (Ерзі Афіса).
«Чорна течія» - це дійсно класичний європейський детектив, з досить несподіваною розв‘язкою, цікавими персонажами, а також питанням над злочином як юридичним поняттям, і поглядом на нього з точки зору мотивації в контексті кожного окремого випадку, «по-людські». Фільм можна порадити як поціновувачам кінематографії Європи, іншої від заснованого на динамізмі екшену - голівудського, проте під час перегляду залишити буденні справи і поспіх.
Недзельницький Андрій