28 лет спустя: Храм костей

Якщо ви думали, що зомбі-жанр уже давно помер і не дихає, то приготуйтеся — "28 років по тому: Храм кісток" виб'є з вас увесь скепсис. Денні Бойл повернувся до свого дітища через стільки років, і знаєте що? Він зробив це так, ніби весь цей час просто чекав, поки ми розслабимося.

Це не той фільм, де натовпи заражених просто бігають туди-сюди. Тут ви побачите світ, який за 28 років навчився жити з катастрофою, але став від цього ще більш моторошним. Сама назва "Храм кісток" — це не просто пафосна фраза, а локація, від якої у вас по спині точно пробіжать мурахи. Атмосфера там така густа, що її, здається, можна різати ножем.

Кілліан Мерфі у цьому фільмі — це окреме задоволення. Ви тільки подивіться в його очі: у них стільки втоми та витримки, що йому навіть говорити нічого не треба, ви і так усе зрозумієте. Фільм знятий дуже драйвово, місцями напруження таке, що ви забудете про свій попкорн. При цьому кіно не пусте — воно змусить вас замислитися, на що перетворюються люди, коли цивілізації вже давно немає, а виживати якось треба.

Коротше, якщо ви цінуєте якісні трилери, де є і стиль, і сенс, і добряча порція адреналіну — ви просто зобов'язані це побачити. Це не просто "кіно про зомбі", це справжнє повернення легенди, яке ви точно будете обговорювати з друзями після виходу з залу.