Вільям Вайлер

Вчився у вищому комерційному училищі в Лозанні і в Паризькій консерваторії. У 1921 році почав працювати в Голлівуді. Перші самостійні постановки створив в кінці 1920-х років. У другій половині 1930-х — початку 1940-х років — один з провідних представників, що склався в ці роки в американському кіно напряму соціальної драми. Гостротою проблематики відрізняються фільми "Безвихідь" (по С. Кінгслі, 1937), "Лисички" (по Л. Хелман, 1941), а також поставлені пізніше "Найкращі роки нашого життя" (по М. Кантору, 1946), "Звільнення Л. Бі. Джонса" (по Д. Х. Форду, 1970). У роки Другої світової війни працював в документальному кіно, брав участь в бойових діях американських військово-повітряних сил. Майстер екранізацій, Вайлер поєднував в найкращих кінокартинах (окрім названих вище) "Грозовий перевал" (по Е. Бронте, 1939) і "Керрі" (по Т. Драйзеру, 1952) строгу класичну форму з напруженим внутрішнім драматизмом, роблячи при цьому актора основним виразником авторських ідей. Високою режисерською культурою відмічені і розважальні кінокомедії Вайлера — "Римські канікули" (1953), "Як вкрасти мільйон" (1966), "Смішне дівча" (1968).

Нагороди

Премії "Оскар" за фільми: "Місіс Мінівер" (1942), "Найкращі роки нашого життя" (1946) і "Бен-Гур" (1959).