Вайнштейн

Водою про важливу тему.

До перегляду стрічки чув, що від цього режисера/продюсера пішла хвиля виявлення на світ харасменту в Голлівуді і запустився рух #MeToo. Без деталізації знав, що відомі акторки заявили на нього. Деяких навіть показують на фото після початкових титрів. Тож очікувалося, що зараз побачимо серію викривальницьких зізнань, від Джолі і Пелтроу стартуючи. Мабуть якісь збоченські бузувірства він витворяв.
По факту є там акторки, яких і не пригадую, колумністи і колумністки видань тощо. Звучить трагічна музика. Крупні плани цих жінок, які були жертвами чи щось знають про це. Чи то навмисно підібрані такі чорно-білі фото 1980-1990-х, чи то справді цей Гарві такий неприємний зовні. "Обличчя - дзеркало душі". Деякі розповіді розтягнуті "Він пройшовся, він подивився, його брат сказав..., він тоді сидів праворуч за столом...а я собі подумала,... а потім ми їхали...". Вже після фінальних титрів я розклав у голові, що ж я почув і побачив.
Найголовніше, мабуть вічна тема харасменту, який в даному випадку полягає у більшій впливовості та агресивності частини чоловіків в силу своєї природи. Будь-яка війна, в будь-якій країні розпочинається і супроводжується передусім мародерством і ґвалтуванням жінок. Не лише у Голлівуді, а мабуть і в сфері транспорту, армії, енергетики і т.д. є ця проблема. В історії із самим Вайнштейном тема "чіпляння" (вульгарного залицяння??), використовуючи службове становище / вплив і погрожування проблемами в кар'єрі дівчині звучить далеко не громом серед ясного неба. Просто публічна людина неприпустимо поводилась з відомими чи не дуже відомими людьми у своїй сфері. Голлівудські випадки можливо додали чи додають поштовху у викритті теми використання сили над слабшими. Десь же доведено, що "пересічна" жінка в силу різних причин фізично слабша від чоловіка. В жінок по всьому світу доходи нижчі в середньому по країнах, бо саме жінка перериває кар'єру декретом, довше навчається від чоловіків, може виконувати не такий широкий спектр робіт і т.д. Слухаючи історії в цій стрічці, розумієш найчастіше навпаки - більшість зі "спікерок" мали вибір. Деякі могли закричати, дряпатися, дати ляпаса чи вдарити між ноги, вискочити з номеру чи квартири з криком "Ідіот, пішов ти на...!!!". Ну от запоров би він кар'єру в Miramax - що, на цьому весь світ клином зійшовся? Невже в Штатах це єдина компанія, яка працювала і оплачувала виконану роботу? Невже це така сенсація і, наприклад, в кінематографі СРСР такого не було? Невже років 10-20-30 тому не існувало жартів про те, як подекуди співачками стають чи отримують роль в кіно/серіалі?
Звісно ж тут і урок, далеко не новий, про те, що впасти з висоти може будь-хто. Навіть Ніксон. Навіть президент ФІФА.
З кінематографічної точки зору все зроблено в класичному стилі документалістики. Творчиня може розпочати стрічкою цикл про всіх, хто там далі йшов за Вайнштейном.

Наверно мало кто в наше время не знает о движении #MeToo, а также о знаменитом продюссере Харви Вайнштейне. Вчера состоялась премьера этого фильма в кинотеатре "Синема Сити" в Киеве. Надо отметить, что на премьеру пришли известные люди как из сферы телевидения, так и украинского шоу бизнеса.
Харви Вайнштейн легендарный и известный продюссер, основатель компании Miramax, который участвовал в создании таких известных фильмов как "Влюбленный Шекспир", "Джанго освобожденный", "Убить Билла" и проч. На его счету больше трех десятков фильмов. Он по праву считается лучшим в Голливуде. Конечно же такой успех потянул за собой раскрытие не самых лучших граней его личности.
Документальный фильм основан на биографии этого гениального человека, а также рассказах женщин пострадавших от его домогательств. Напомню, что Харви был уволен из своей собственной компании осенью 2017 года.
Однако, почти всю жизнь его преследовали обвинения в сексуальном насилии, но он умудрялся откупиться от жертв, меняя свои деньги на контракты о неразглашении. Многие девушки даже после определенных инцидентов продолжали с ним видеться и общаться, а другие признавали, что хотели получить престижную роль или премию.
Хочется отдельно отметить, что даже мужское окружение Харви не сделало ничего, чтобы его остановить или предупредить подобное поведение. По крайней мере, об этом ни слова. Замалчивание преступления является преступлением, поэтому в этом деле виноват не только Харви, у которого есть определенные психотравмы, которые он выразил таким вот способом.
Фильм показан в довольно объективной манере, в котором нет нажима ни в одну ни в другую сторону. Это логично, так как сейчас происходит следствие и Харви ждет суда, который вынесет ему вердикт.

Падіння колосса
Історія Голлівуду не менш цікава, аніж стрічки, що створювались на цій легендарній «фабриці мрій». Злети і падіння, біографії королів екрану, що ставали після жебраками, і ті, хто, вміло торував курс між невеличких ролей. Історія революціонерів і пристосуванців, пристрасті і розрахунку .Справа продюсера Гарві Вайнштейна, звинувачуваного в злочинах секусуальних домагань і випадків зґвалтування, стала поштовхом для руху #MeToo. Режисерка Урсула Макфарлейн упорядкувала факти біографії легендарного продюсера, упорядкувавши їх у стрічці «Вайнштейн» (Untouchable.), що була представлена компанією «Артхаус Трафік», і презентована в київському кінотеатрі мережі «СінемаСіті» - разом з українською частиною програми HeForShe (укр. «Він за Неї») або Руху ООН солідарності жінок за гендерну рівність.
Стилістично стрічка побудована з нарису біографії легендарного продюсера, засновника компанії Miramax. Сучасники відзначали його новаторський підхід до бізнесу, звільненої від бюрократичної тяганини, акцентах на фінансуванні незалежного кіно, вміння підбирати сценарії і виконавців – Гарві став продюсером легендарних стрічок, як, наприклад, «Закоханий Шекспір», стрічок Тарантіно, скандальної «Фарнгейт 9/11», і інших… Так, його переслідували ряд позовів у домаганнях, проте в нього було достатньо грошей і зв’язків контролювати ситуацію, аж до 2017 року, коли журналісти звели всі факти воєдино, що стало причиною падіння його як впливового діяча кіноіндустрії. Проти Гарві у стрічці свідчать акторки Розанна Аркетт, Пас де ла Уерта та Еріка Розенбаум, колишня співробітниця однієї з компаній Вайнштейна Гоуп Ексінер Д'Амор та багато інших жінок.
Загалом стрічка, хоч і засуджує колишнього продюсера, проте не змальовує його «втіленням вселенського зла», навіть емоційність звинувачень лежить в той тонкій, проте чіткій, юридичній грані, що відділяє поняття домагання від конкретного фізичного насилля. Багато його жертв співпрацювали і після інцидентів, проте сам «ефект доміно» змусив багатьох заговорити – власне, це і стало основою руху #MeToo. Стиль зйомок дещо згущує фарби, в ній можна вгадати «журналістські» художні стрічки «В центрі уваги» та «Секретне досьє» - а також загальний стиль американської публіцистичної документалістики, що підвищує «градус» повествування. Так, це висока якість монтажу, підбору додаткових документальних матеріалів – і, звісно, картина стане важливим документом.
Загалом, справа Вайнштейна, і сам рух #MeToo став по собі запитом часу, хоча, крім однозначної проблеми, боротьби за гендерну рівність, змусив задати ряд неоднозначних питань. Наприклад, самі акторки радо користувались протекцією продюсера при отриманні не тільки ролей, а і найвищих премій; відносини між чоловіком і жінками крім власне обумовлених принципами взаємоповаги, культурних і соціальних відносин, перейшли в контекст жорстокої юридичної регламентації – на що наголошували жінки-підписанти проти «перегинання палиці» у Франції, в тому числі і акторка Катрін Денев. Зараз справа Вайнштейна розглядається в суді, сам рух #MeToo призвів до того факту, що роботодавці менше винаймають жінок-працівниць, натомість їх роль в кінематографі, в образах екрану значно зросла.
Недзельницький Андрій