Ланцюговий Пес

Ланцюг минулого.
Минуле як каміння –
Не відпустиш не попливеш
(фільм Ланцюговий Пес)
Жанр кримінального трилеру є одним з тих жанрів, що одночасно може розкрити талант режисера і виконавців, так і таким, щоб зробити свою історією шаблонною. І навіть серед безлічі варіацій на тему «пограбування та втеча» іноді автори знаходять досить оригінальні способи вдихнути в сюжет нове життя, як це зробив режисер і одночасно сценарист Полом Солет за власним сценарієм у стрічці «Ланцюговий пес» (Bullet Head).
…Троє злочинців йдуть на справу – проте щось «пішло не так» і вони опиняються на величезних за розміром муніципальних складах, які одночасно з цим слугують місцем проведення боїв бійцівських собак. І одночасно це драма «ланцюгового пса», якого, як і багатьох інших, що були джерелом азарту для бездушної публіки, після і поразок, і тріумфів – утилізували вбивством… І ось тварина, у сліпій люті вбачає у кожній людині ворога…
Це досить незвичний фільм. По перше, це симбіоз історії про тварину-вбивцю, іноді ми бачимо саме історію «очима» ДеНіро (прізвисько пса), і кримінального трилера про пограбування, яке склалось не зовсім так, як хотілось. Це, крім всього, історія ланцюга обставин, в яких перебувають герої – народившись, як один з грабіжників – Гейдж – на соціальному дні – їм годі шукати надії, які б великі бариші вони б не зривали… Історія, холоднокровної експлуатації відданості тварини заради наживи і розплату – як винних, так і невинних…
Стрічка – це не лише «історія на складі» - автор намагається розгадати соціальний підтекст, історію тих трьох невдах, яким доля призначила опинитись «не в той день, не в тому місці». Герой Рорі Калкіна – це хлопець з наркотичною залежністю, зламаний своїм дитинством, він не може сконцентруватись навіть у відповідальний момент, персонаж Джона Малковича – бандит «зі стажем» для нього це рутина, а Едріан Броуді грає чоловіка, для якого справа – це намагання розвіятись від факту, що кохана покинула його. І разом з цим, крім протистояння з роздратованою у відчаї собаки, на складі є і інший звір – бездушний власник пса, цинічна людина, яку зіграв Антоніо Бандерас.
Картина – досить динамічна, саме динамікою вона і бере глядача, проте відмовившись від наглядного, кривавого натуралізму, що, завдяки налаштуванню глядача «домислити кадр», ще більше надає драматизму. Ми бачимо холодну реальність у відповідних тонах, реальність будівлі, алегоричного втілення замкненого простора безнадійності, і одночасно – не досить щасливі, проте поряд з цим теплі спогади героїв. Актори як першого, так і другого планів впевнено зіграли своїх персонажів, надавши їм пронизливого звучання, одночасно з майстерною операторською роботою – використовуючи як вправну композицію кадру, так і переходи «спогади - реальність». Доречи, самого пса зіграли чотири різні собаки, проте з роллю вони впорались на відмінно.
Як підсумок. «Ланцюговий пес» можна назвати не тільки одночасно кримінальним трилером, можна сказати, вищої категорії, а і не менш сильною соціальною драмою, стрічкою, що викриває жорстоку практику собачих боїв. Його можна порадити вдумливому глядачеві, що може заглянути в анатомовану «правду життя», проте одночасно прийнявши до уваги, що це не буде дуже легка подорож…
Недзельницький Андрій