Невинний

Віра і релігія

(Даний текст перенсений з публікації "Тиждень швейцарського кіно-2019, де він публікувався в загальному огляді стрічок фестивалю)

Загалом, перед оглядом цієї стрічки, думаю, необхідно звернутись до історії прокату фестивальних стрічок в Україні. Стрічка «Невинний» (Der Unschuldige)режисера Сімона Жакме демонструється в рамках «Тижня швейцарського кіно» зорганізованого компанією Артхаус Трафік, який повинен був відбутись в кінотеатрі «Київ», але в результаті конфлікту з КМДА, був перенесений на липень – у кінотеатр «Жовтень». Можна констатувати, що для авторського і фестивального кіно настануть справді важкі часи, адже тепер в Києві не буде явного центру. Єдиним виходом є загальна добра воля кінотеатрів, що, можливо, підставлять плече…
Отже, Рут живе з чоловіком і дочками в консервативній християнській громаді – і одночасно працює у дослідницькому медичному університеті. Одного разу вона зустрічає своє перше кохання – багатія Анрі Бенца – якого виправдали після п‘ятнадцяти років ув‘язнення. З юридичних причин він інсценував свою смерть – і вирішив відкритись своїй колишній коханці. Крім питання «чи винен чоловік», жінку турбує дорослішання її доньок, етичність дослідів з пересадкою голови мавпи – на роботі. І, замість співчуття у близьких, вона стикається а чи з нерозумінням, а чи бажанням «вигнати диявола» - з боку її чоловіка і сусідів по релігійному селищі.
Власне, історія підіймає багато питань – а чи віра обов‘язково потребує релігійного середовища, яке чітко регламентує усі душевні стани людини, і – одного разу прийшовши на допомогу – чи не руйнує воно особистість потім? Фільм знятий у неквапливій манері, проте тримає в напрузі і автори нам приготували зовсім непердбачувану розв‘язку.. Сумніви героїні, її колишні потаємні бажання передані через холодні кольори і таку «м‘яку» роботу з камерою… Величезна заслуга також і виконавиці головної ролі – Джудіт Хофман, і акторів другого плану.
Загалом, «Невинний» - так як і загальна підбірка – це чудовий приклад як швейцарського, так і європейського кіно взагалі, цікавий, в дечому алегоричний приклад історії взаємовідносин релігії та віри.
Недзельницький Андрій