Приключения Пиноккио

Вот бы у всех от вранья росли носы Вспомнилось детство!

С помощью этой ленты, которая снята в потрясающих итальянских локациях, Гарроне создает богатый фэнтезийный мир тайн и чудес, наполненный яркими, забавными и трогательными моментами.

Роберто Бениньи играет дровосека Джеппетто, который вырезает реалистичную куклу, чтобы она смогла заменить ему сына. Когда его творение оживает, он радостно провозглашает Пиноккио своим сыном и готов все продать ради того, чтобы он мог научиться читать и писать. Пиноккио - озорной, непослушный парень, который сделает все, чтобы не ходить в школу. Когда он убегает из дома, Геппетто отправляется на поиски его, обещая обыскать весь мир; это готовит почву для приключений марионетки.

На его пути встретились и коварный циркач и подлые аферисты. Пиннокио справляется с трудностями выбираясь из сложных ситуаций и встречает добрых друзей.

Новый Пиноккио Маттео Гарроне привносит неподдельные эмоции в одну из самых амбициозных адаптаций фильма на сегодняшний день детской классики Карло Коллоди 1883 года. Это один из тех редких фильмов, который могжет привлечь смешанные возрастные группы, и как маленьких детей, так и взрослых.

О достоинствах этого фильма можно говорить много... Но, для меня является показателем как смотрит ребенок, и считаю ли я его полезным для него. Часто то, что нравится детям, не нравится взрослым, и наоборот. Здесь полное совпадения; я и ребенок смотрели не отрываясь.

Сюжет фильма носит очень поучительный характер. Если вы никогда не рассказывали ребенку о совести, то эта сказка сделает это за вас).

12 березня в український прокат вийшла нова екранізація відомої дитячої казки "Пінокіо" Карло Коллоді. Казка 1883 року вже стала класикою дитячої літератури і мала багато екранізацій. Режисером, продюсером і сценаристом фільму виступив відомий італієць Маттео Гарроне. А роль Джепетто виконав володар премії "Оскар" Роберто Беніньї. Вперше фільм було представлено на Берлінському фестивалі, де він отримав схвальні відгуки критиків.

"Пригоди Піноккіо" це дуже достовірна, візуально гарна адаптація дитячої книжки Коллоді. Талановитий режисер Маттео Гарроне (відомий глядачам по таким роботам як "Казка казок", "Догмен", "Таксидерміст" та ін.) залишив свою більш темну уяву, до якої ми звикли у інших його роботах, і показав нам приємну, добру історію.

Гра акторів чудова, Роберто Беніньї набагато краще справився з роллю Джепетто - доброго, люблячого і часом незграбного батька; ніж свого часу з роллю Пінокіо. Також хочу відмітити чудові костюми і грим.

Фільм "Пригоди Піноккіо" мені сподобався - тепла і зворушлива історія хлопчика, який знаходить своє місце у світі, сповненому чудес і обманів. Варто дивитися дітям і дорослим.

Зовсім інша казка
Загалом, успіх голлівудських дитячих стрічок обумовлений тим, що вони одночасно і виробили певну «мірку» яка є точкою відліку, і до якої вже одразу готовий глядач. Саме їм дістаються і нагороди, в розкрутку їх вкладаються величезні кошти, - і всі зусилля окупаються сторицею. До чогось іншого відвідувачі кінотеатрів не готові, а «конкурентам» залишається лише можливість створювати щось подібне в плані клонів-варіацій. Проте є і «зовсім інший шлях», яким і пішли автор стрічки «Пригоди Піноккіо» режисер Маттео Гарроне.
Зразу – це аніяк не «Буратіно» Олексія Толстого, це стрічка максимально наближена до однойменної казки 1883 року класика дитячої літератури Карло Коллоді. Так, різьбяр Джеппетто з колоди, подарованої Майстром Вишеню вирізьблює хлопчика – Піноккіо. Останній мріє далеко не про сумлінне навчання, а розпочинає свій шлях пригод – він потрапляє до театру ляльок, потім – закопує монети на Полі Чудес, потрапляє у навчання Феї… Раз за разом він йде вперед і робить помилки, робить помилки і засвоює уроки життя, крім легковажного, проте доброго серця, він вчиться мудрості і відповідальності…
Загалом, «Пригоди Піноккіо» - це не лакована голлівудська казка, глядач бачить справжній середньовічне місто і його особливості: брудне, більшість мешканців якого живуть у злиднях, де багато злодіїв і шахрахїв, таких як Кіт і Лис…Автори вирішили відмовитись від масштабного використання спецефектів, і приділили більше уваги костюмам та гриму – аж до образу самого головного героя. Загалом, в мене були підозри, що стрічка буде навіювати моторошні почуття, як наприклад «Аліса» Яна Шванкмайера, проте… Проте, на щастя картину можна рекомендувати навіть підліткам – і в контексті «не-Голлівуда», і в контексті самого змісту автентичної казки-який буде цікавий дорослим, де вдало зроблені акценти на гуморі, загальнолюдських цінностях милосердя, розуміння балансу між працею та пустощами... Важливим є музичне оформлення, яке добре припасоване до цільного сюжету.
Гра акторів. Ця стрічка вимагала величезної роботи з гримом і костюмами, наприклад, накладання «дерев’яного» образу на актора Федерико Іелапі, займала чотири години на знімальний день. В картині персонажі і першого, і другого планів змальовані колоритно; їх скоріше можна поділити на образи в костюмах, як ось Цвіркуна-Говоруна, і просто «людські» постаті. Акцент зроблений на трьох ключових – власне Піноккіо, його баткові, що втілив знаменитий Роберто Беніньї, та Феї – акторка Марина Вакт
У підсумку – так, відчувається що сам текст втілений у стрічці акуратно, з увагою та повагою. Сама стрічка буде цікавою і тим, кому цікаво «звідки пішли корені у Буратіно», так і тим – дорослим і підліткам – хто хоче розширити розуміння поняття кіноказки, за межами стандартних голлівудських лекал.