Василь Биков

Народився в селі Бички Вітебської області в 1924 році. У 1941 році знаходився в Україні, коли Німеччина напала на СРСР. Спочатку сімнадцятирічний Биков копав траншеї, потім подався добровольцем до Червоної Армії. Кілька років після війни він продовжував служити і повернувся до СРСР тільки в середині 50-х років. Там він почав працювати журналістом для газети "Гродська правда". Також у цьому десятилітті почали виходити його перші повісті, найзнаменитіші з яких — "Сотінков", "Обелікс", "Піти і не вертатися" та "Вижити до світанку".

Літературні досягнення Бикова лежать у його описах боїв Другої світової війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. Повісті Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це призвело до звинувачень автора в "брехливому гуманізмі" від деяких червоноармійських генералів. "Василь Биков — дуже відважний і безкомпромісний автор. У 1980 році він був нагороджений почесним званням Народного письменника Білорусі.

За межами його рідного краю Василь Биков — найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду його твори було перекладено на більшість мов світу, хоча майже всі переклади було зроблено російською мовою. Биков писав свої твори рідною білоруською й сам переклав більшість з них на російську мову. Вплив Бикова на культуру його країни залишається дуже великим.

З приходом до влади у Білорусі Лукашенка Биков, який виступив з різкою критикою режиму, що встановився у країні, був підданий переслідуванням влади. Його перестали видавати, шельмували у засобах інформації. 1998 року Василь Биков був змушений виїхати з Мінська, за запрошенням пен-клубу Фінляндії прожив півтора роки у Гельсінкі, у 2000 переїхав до Німеччини. В еміграції написав декілька воєнних оповідань та притч, повість "Вовча яма", присвячену наслідкам чорнобильської катастрофи. В 1998 закінчив повість "Стіна".

Помер Биков 22 червня 2003 року на батьківщині.Туди він повернувся лише за місяць перед смертю. Пам'ять про його складне життя та безкомпромісну позицію тільки збільшує його вплив на національне життя Білорусі...