Рой Андерссон

Після закінчення школи Андерссон хотів вчитися у нещодавно відкритій Кіношколі в Стокгольмі (у 1970 році вона була перетворена в Інститут драматичного мистецтва (швед.)рос.), проте туди брали тільки тих, хто досяг 24 років, тому він вступив в Університет Лунда, в якому вивчав історію драматургії, театру і кіно. У 1967 році він вступив в Кіношколу.

Андерссон починав кар'єру як режисер рекламних роликів — і вже перша його робота, реклама дезодоранту, стала володарем Каннського Лева на фестивалі реклами. Ще до закінчення навчання в Кіношколі він зняв свій перший повнометражний фільм — "Шведська історія кохання" (швед. En kärlekshistoria). Ця картину в 1969 році була номінована на "Золотого ведмедя" на Берлінському міжнародному кінофестивалі.

Але його другий фільм, "Гіліап" (швед. Giliap, 1976), зазнав невдачі.

Із-за фінансових проблем Андерссон знову став знімати рекламні кліпи. Це були незвичайні рекламні мініатюри, які представляли собою інсценування суспільних стереотипів в довгих кадрах. Ці ролики були відзначені багатьма нагородами, в тому числі вісьмома Канськими Золотими Левами на фестивалі реклами.

У 1977 році Рой Андерссон створив свою продюсерську компанію Roy Андерссон Production, а в 1984 році — Studio 24 — незалежну продюсерську компанію, якою керує до сьогоднішнього дня.

У 2000 році почав розробку своєї екзистенціальної трилогії, що складається з фільмів "Пісні з другого поверху", "Ти, що живеш" і "Голуб, який сидів на гілці, розмірковуючи про життя". Зйомки першого повнометражного фільму тривали з 1996 по 2000 рік. Другий фільм (2007) — трагікомедія, що складається з п'ятдесяти історій, які, за задумом режисера, повинні показати людське існування в усій своїй повноті. Фільм отримав приз глядацьких симпатій на Гетеборгському кінофестивалі 2008 року. Третій (2014) був удостоєний головного призу Венеціанського кінофестивалю, "Золотого лева".