Михайло Глузський

У 1922 р., після смерті батька, сім'я Глузських переїхала до Москви. У 1933 р. працював учнем слюсаря на заводі НАТІ, 1933–1935 — електромонтер ЦУМу в Москві.

У 1940 р. закінчив Школу кіноакторів при студії "Мосфільм" (майстерня М. Тарханова).

З 1940 р. служив у Радянській Армії. Учасник ІІ-ї Світової війни. В складі концертних бригад виступав у фронтових частинах.

У 1946–1995 рр. — актор московського Театру-студії кіноактора. У цей період М. Глузський також працював на запрошення в Театрі Радянської військової адміністрації в Німеччині, у Театрі "Современник" та у Театрі ім. Єрмолової.

З 1995 р. — у трупі Театру "Школа сучасної п'єси". Найпомітніша театральна роль — у виставі за п'єсою С. Злотникова "Ішов старий від баби" (екранізована в 1996 р.).

Дебютував у кіно епізодичною роллю гімназиста на "Мосфільмі" в картині "Сім'я Оппенгейм" (1938, немає в титрах) та роллю прикордонника в картині "Дівчина з характером" (1939). Всього у досьє актора в кіно, телефільмах та фільмах-спектаклях понад 170 ролей. Не завжди це були провідні ролі, але й у епізодах артист завжди привертав до себе увагу. Глибокий різноплановий драматичний актор. Ним створено на екрані багато різнохарактерних, яскравих образів.

Популярність М. Глузський здобув як кіноактор. У картині "Тихий Дон" (1957) Сергія Герасимова його Калмиков відразу був помічений не лише глядачами, але й професіоналами. За більш ніж 60 років у кінематографі актор працював з багатьма відомими і видатними режисерами радянського, російського та зарубіжного кіно.

Серед його провідних кіноролей — Фокич ("У вогні броду немає" 1967, реж. Г. Панфілов), Іван Степанович Меньшиков ("Прийшов солдат з фронту" 1971, реж. М. Губенко), професор Сретенський ("Монолог" 1972, реж. І. Авербах), інженер Віктор Михайлович Мєшков ("Майже смішна історія" 1977, реж. П. Фоменко) та багато інших — психологічно глибоких і щирих.

М. Глузський активно працював над дубляжем іноземних фільмів і кінострічок союзних республік, брав участь в озвучуванні мультфільмів. Багато працював на радіо і телебаченні.

Активно займався громадською діяльністю: був секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР, керував комісією ветеранів кіно в Союзі кінематографістів СРСР, очолював Московську міську комісію з культурно-шефської роботи над Збройними Силами СРСР і Комісію ветеранів кіно та Військово-шефську комісію м. Москви.[1]

У 1987–1998 рр. вів акторську майстерню у Всеросійському державному інституті кінематографії, випустив два курси. Професор.

Останні роки актор важко хворів, але не припиняв роботи ні в кіно, ні в театрі.

М. А. Глузський пішов з життя 15 червня 2001 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.