Лінда Блер

Лінда Деніз Блер народилася 22 січня 1959 року в Сент-Луїсі (штат Міссурі) в родині військово-морського рекрута Джеймса Фредеріка та Еліонори Блер (уродженої Ліч). У неї були старша сестра Деббі і старший брат Джим. Коли Лінді було два роки, батько влаштувався на роботу в Нью-Йорку і сім'я переїхала в місто Уестпорт у Коннектикуті, де Еліонора пішла працювати агентом з продажу нерухомості. В 5 років Лінда почала працювати моделлю, знявшись у фотосесіях для дитячих розділів в каталогах "Sears", "J. C. Penney" і "Мacy's" і в більш ніж 70 рекламних роликах виноградного джему компанії "Welch's". У шість років вона уклала контракт з газетою "The New York Times" на участь в її рекламі і в цьому ж віці почала займатися верховою їздою. Незважаючи на те, що Лінда мріяла стати ветеринаром, її кар'єра моделі поступово перейшла в акторську, і в 1968 році відбувся її акторський дебют, коли вона знялася як постійний актор в мильній опері "Hidden Faces".

Кар'єра

Лінда Блер почала свою акторську кар'єру з невеликих епізодичних ролей в кіно і телесеріалах. А її дебютною роботою в кіно стала роль Барді у фільмі "Спортивний клуб" у 1971 році.

Незабаром їй запропонували роль одержимою дияволом дівчинки, яка стала її проривом. На роль Ріган Макніл у фільмі "Той, що виганяє диявола" спочатку планувалася молода актриса Памелін Фердін, але режисер картини Вільям Фрідкін вирішив взяти на цю роль абсолютно невідому актрису. Оскільки Фердін вже була відома своїм телевізійними ролями, виконавицею Ріган була обрана Лінда Блер. Фільм, знятий за бестселером Вільяма Пітера Блетті, отримала 10 номінацій на премію "Оскар" і виграв дві з них за "Кращий адаптований сценарій" (Вільям Пітер Блетті) та "Кращий звук" (Роберт Кнудсон, Крістофер Ньюман). Лінда Блер також була номінована на "Оскар" за "Кращу жіночу роль другого плану", її партнерами по фільму стали такі зірки як Еллен Берстін та Макс фон Сюдов. У Списку ста найбільших кінематографічних лиходіїв і героїв", опублікованому Американським інститутом кіномистецтва в червні 2003 року, персонаж фільму "Той, що виганяє диявола" Ріган Макніл у виконанні Лінди Блер удостоївся дев'ятого місця серед лиходіїв.

Шанси на отримання премії "Оскар" у Лінди Блер значно зменшилися через скандал, в якому Мерседес Маккембрідж, актриса, що озвучувала демона, подала в суд на студію "Warner Bros." за те, що її імені не виявилося в титрах. У підсумку "Оскар" отримала Татум О'ніл, а Блер була удостоєна премії "Золотий глобус" у номінації "Краща жіноча роль другого плану" і отримала номінацію на цю ж премію за "Кращий акторський дебют серед жінок", а також отримала премію Вибір народу.

Через рік після цього, Лінда Блер з'явилася у фільмі "Аеропорт 1975", де зіграна нею хвора дівчинка, чекає на пересадку нирки, виглядала досить наївно і комічно через велику й успішну попередню роль.

У 1977 році Лінда знялася в продовженні фільму "Той, що виганяє диявола" під назвою "Той, що Виганяє диявола 2: Єретик", де вона зіграла вже дорослу Ріган через чотири роки після жахливих подій, що відбулися з нею. Фільм був дуже прохолодно сприйнятий критиками і публікою, а Блер була номінована на премію "Сатурн" як краща актриса в 1978 році.

Потім послідували ролі в малоуспішних фільмах: "Перемога в Ентеббе" (1976), "Солодка ніч" (1982), "Жінки за ґратами" (1984), "Острів Дикунів" (1986) та "Дикі вулиці" (1986). Майже за кожну з ролей у цих фільмах вона або номінувалася або отримувала премію "Золота малина" в номінації "Гірша актриса". Такі фільми з її участю також не мали великого успіху і пройшли майже непомітно — "Переполох" (1981), "Нічний патруль" (1984), за який їй навіть вручили "Золоту малину" в номінації "Гірша актриса", "Червона спека" (1985), "Знову всесильний" (1990) та "Фатальний зв'язок" (1992). В результаті вона отримала шість номінацій на "Золоту малину", у чотирьох з яких виграла.

У 1990 році Лінда Блер з'явилася у фільмі "Рецидив" — пародії на "Той, що виганяє диявола", де, як і в оригіналі, виконала роль одержимою дияволом, але на цей раз вже жінки, матері двох дітей. Її Ненсі Алгет стала майже точною копією її роботи в оригінальному фільмі, а головну роль в картині виконав Леслі Нільсен.

У 1996 році вона знялася в трилері "Крик", де виконала епізодичну роль репортера. Одна з її останніх, великих ролей була в телесеріалі "Надприродне" в 2006 році. І в цьому ж році Лінда Блер була номінована на нагороду "TV Land Award" як найкраща зірка фільму тижня. Після цього вона рідко з'являлася на екрані, в основному в короткометражних фільмах і епізодичних ролях в телесеріалах.

У 2016 році актриса знялася у фільмі "Зелена фея".

Особисте життя

За повідомленням британського сайту The Biography Channel, Лінда Блер деякий час страждала від алкоголізму та наркотичної залежності. В кінці 1970-х років актриса мала проблеми з поліцією, коли їй було пред'явлено звинувачення в зберігання наркотиків (кокаїн). Блер тоді визнала свою провину в обмін на трирічний випробувальний термін.

Більшу частину свого дорослого життя актриса присвятила фонду захисту тварин.