Леонід Куравльов

Народився в робітничій родині. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1960).

Фільмографія

Знявся у 140 стрічках, зокрема: "Мічман Панін" (1960), "Живе такий хлопець" (1964), "Ваш син і брат" (1966), "Старша сестра" (1967), "Золоте теля" (1968), "Початок" (1970), "Іван Васильович змінює професію" (1973), "Сімнадцять миттєвостей весни" (1973), "Афоня" (1975), в тому числі в кінокартинах, знятих на студіях УРСР: "Водив поїзди машиніст" (1961, Яша), "Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо" (1972, Робінзон), "Мріяти і жити" (1974), "Тимур та його команда" (1976, т/ф, 2 с), "Місце зустрічі змінити не можна", "По вулицях комод водили" (1979, Михайло), "Маленькі трагедії" (1979; трунар Адріан Прохоров; Лепорелло), "Весільний подарунок" (1982, Вадим), "Миргород та його мешканці" (1983, т/ф, 2 с, Шпонька), "Трест, що луснув" (1983, т/ф, Езра Планкетт), "Приватний детектив, або Операція „Кооперація“" (1989), також знімався в відомих російських серіалах "Бригада" (генерал міліції, 2001), "Вулиці розбитих ліхтарів" (2005—2008).

Зіграв головну роль у стрічці "Вій", де епізодично розмовляє українською.

Громадянська позиція

11 березня 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.