Євген Свєтланов

Народився у Москві. У 1951 закінчив Музично-педагогічний інститут ім. Гнесіних (клас композиції М. Ф. Гнесіна, клас фортепіано М. А. Гурвіч), у 1955 — Московську консерваторію (клас композиції Ю. А. Шапоріна, диригування — О. Гаука). Ще студентом став диригентом-асистентом Великого симфонічного оркестру Всесоюзного радіо і телебачення (1954). З 1955 диригент, в 1963—65 головний диригент Великого театру СРСР, де поставив опери "Царева наречена" Римського-Корсакова, "Чародійка" Чайковського, "Не лише любов" Щедрина (прем'єра, 1961), "Жовтень" Мураделі (прем'єра, 1964), балети (прем'єри) "Стежкою грому" Караєва (1959), "Сторінки життя" Баланчивадзе (1960), "Нічне місто" на музику Бартока (1962), "Паганіні" на музику Рахманінова (1963). З 1965 художній керівник і головний диригент Державного симфонічного оркестру СРСР, в 1992–2000 — головний диригент Резиденц-оркестру в Гаазі.

Творчість

Свєтланов — видатний інтерпретатор російської радянської музики. Перший виконавець в СРСР багатьох творів радянських і зарубіжних композиторів ("Жанна на вогнищі" Онеггера, "Турангаліла" Мессіана, "Свідок з Варшави" Шенберга). Свєтланов є також автором ряду власних творів — симфонії (1957), кантати, симфонічних поем, струнного квартету, вокальних і інструментальних творів. Гастролював за кордоном.

Нагороджений Ленінською премією (1972) за концертно-виконавську діяльність. "Гран прі" (Франція) за запис всіх симфоній П. І. Чайковського, орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями, а також орденом Кирила і Мефодія 1 ступеня (Болгарія). Помер у Москві, похований на Ваганьківському кладовищі.