Ентоні Квінн

Е́нтоні Квінн (англ. Anthony Quinn, повне ім'я ісп. Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn, *21 квітня 1915, Чіуауа, Мексика — †3 червня 2001, Бостон, США) — американський актор кіно, письменник і художник мексиканського походження.

Біографія
Дитинство і молоді роки
Ентоні Квінн народився 21 квітня 1915 року у Чіауа, Мексика в родині ірландського оператора та мексиканської з ацтекськими коріннями революціонерки у самому розпалі Мексиканської революції. Згодом родина переїхала до США — у околиці Лос-Анжелесу в Каліфорнії.

Ентоні Квінн займався в драматичній школі. Свою акторську кар'єру розпочав у театрі "У воріт" — грав у п'єсах "На дні" і "Чисті постелі", що розповідали про перепитії мешканців нічліжки. У 1936 році у віці 21 року він знявся в декількок кінокартинах — дебютна стрічка "Пароль" (англ. Parole), де втілив образ гангстера.

У своїх наступних фільмах (1940-і роки) Е. Квінн особливо вдало інтерпретує на екрані ролі "етнічних злодіїв" — грав індіанців, "був" іспанцем, філіппінцем, мексиканцем, китайцем тощо.

У 1947 році Е. Квінн став натуралізованим громадянином США. Розчарувавшись у своїх кіноролях, Квінн у цьому ж (1947) році пішов на Бродвей. У знаменитій виставі Еліа Казана "Трамвай „Бажання“" він грав Стенлі Ковальського по черзі з Марлоном Брандо і, на думку знавців, був не тільки не гірше, але часом і достовірніше улюбленця театральної публіки.

Пік кінокар'єри (1950— сер. 1960-х рр.)
На кіноекрани Ентоні Квінн повернувся на поч. 1950-х, спеціалізуючись на втіленні героїв-мачо здебільшого у вестернах. У 1952 році, у 37 років, до Ентоні Квінна прийшла всесвітня слава, після того як він зіграв з Марлоном Брандо у малобюджетній стрічці "Віва Сапата !" (Viva Zapata !, 1951). На роль Еуфеміо — корисливого і хитрого брата головного героя у фільмі його запропонував і запросив Еліа Казан. За цю роль актор отримав кінопремію "Оскар" (за роль другого плану, 1952).

Відтоді у 1950—60 роках Е. Квінн багато знімається у найвідоміших режисерів світу, зокрема, в 1950-х — активно в європейських кінорежисерів: італійців Федеріко Фелліні, Пйєтро Франчізі, Маріо Камеріні і француза Жана Делануа. Найвідоміші і найяскравіші ролі цього тріумфального для актора періоду — роль циркача Дзампано у драмі Федеріко Фелліні "Дорога" (La strada, 1954), роль горбаня Квазімодо у французькій версії "Собору Паризької Богоматері" (Notre-Dame de Paris, 1956) та відображення на екрані французького художника Гогена у фільмі "Жага життя" (Lust for Life, 1956), за що актор отримав свого другого "Оскара".

Перша половина 1960-х років — пікові у кінокар'єрі актора. У 1962 році він зіграв вождя бедуїнів Ауда абу Тайї (Auda abu Tayi) у стрічці "Лоуренс Аравійський" (Lawrence of Arabia), а в 1964 році втілив у кіно нетлінний образ танцюриста сіртакі Алексіса Зорби у фільмі "Грек Зорба", за що номінувався на "Оскара" як найкращий виконавець чоловічої ролі у 1965 році.

Творчість Квінна у 1965—80-і роки
Після шедеврального "Грека Зорби" Квін знявся ще майже в 40 фільмах, зокрема дуже активно у 2-й пол. 1960-х рр. — фільми "Двадцять п'ята година" (La Vingt-cinquième heure, 1967); "Черевики рибалки" (The Shoes of the Fisherman, 1969), де він зіграв львівського митрополита, якого згодом обраного папою римським; "Таємниця Санта Вікторії" (The Secret of Santa Vittoria, 1969) тощо.

У 1970 — на поч. 80-х роки Е.Квінн активно співпрацює з телебаченням (знімається в кіносеріалах), грає в театрі та кіно. До найвизначніших робіт цього періоду актора належать — роль шахрая Філіппа Бенґа (Philipp Bang) у стрічці "Блеф, історія обману і шахрайства" (Bluff — Storia di truffe e di imbroglioni, 1976); роль Хамзи у стрічці про початки ісламу "Мухаммед, посланник Бога" (Mohammad, Messenger of God, 1977); роль Кайфаса у фільмі "Ісус з Назарету" (Gesu di Nazareth, 1977); роль легендарного ватажка бедуїнів Омара Мухтара у "Пустельному леві" (the Lion of the Desert, 1982) та вдале відновлення ролі грека Зорби у мюзиклі в 1983 році, який відтоді витримав 362 вистави.

У 2-й пол. 1980-х років відмітними ролями актора стали гра в стрічках "Онассіс — найбагатша людина на землі" (Onassis: The Richest Man in the World, 1987); "Привиди цього не можуть" (Ghosts Can't Do It, 1990) і "Помста" (Revenge, 1990).

У 1987 році Ентоні Квінна було нагороджено премією "Золотий глобус" за життєві досягнення у галузі кіномистецтва.

1990-2000-і роки
Кар'єра актора уповільнилась у 1990-і, хоча і в цей час актор активно продовжує зніматися — у стрічках "Зрозуміє лише самотній" (Only the Lonely, 1991), "Тропічна лихоманка" (Jungle Fever, 1991); "Останній герой" (Last Action Hero, 1993); "Прогулянка у хмарах" (A Walk in the Clouds, 1995) тощо. У 1994 році Е.Квінн зіграв Зевса у 5 епізодах телесеріалу "Геркулес" (Hercules: The Legendary Journeys), однак відмовився від подальшої співпраці, і роль було передано іншим акторам.

В останні роки свого життя актор жив в Італії, рідко знімався в кіно, в основному займався живописом і створював скульптури.

У квітні 2000 року Е. Квінн приїхав у рідне мексиканське містечко і був прийнятий, як голова держави. Там він побачив нарешті власне зображення заввишки 10 метрів. Мексиканці одностайно обрали його своїм національним героєм.

3 червня 2001 року у віці 86 років у Бостоні (США) Ентоні Квінн помер, оточений численними членами родини.

Особисте життя і хобі
Ентоні Квінн одружився вперше в 21 рік (1936). Його дружині Кетрін було 26, і вона народила йому п'ятеро дітей.

У 1966 році, у віці 50 років, він знову одружився — з 30-річною художницею по костюмах Йоландою він прожив 10 років, наживши разом з нею трьох синів.

У 82 роки (1997 рік) Квінн одружився зі своєю секретаркою Кеті, яка на той час вже мала від нього двох дітей.

Останні роки життя актор провів із Кеті та двома наймолодшими дітьми. У майстерні він бачив море з двох боків. Він писав картини та робив скульптури, мріючи присвятити залишок життя мистецтву.