Джанкарло Джанніні

Джанкарло Джанніні народився 1 серпня 1942 року у місті Ла Спеція району Лігурія на північному заході Італії. Спочатку він цікавився електронікою, і впродовж 10 років вивчав її в Неаполі, потім його зацікавила акторська майстерність, задля чого він вступив у 18-річному віці до Національної Академії драматичних мистецтв[en] у Римі. Дебютував на сцені у 1961 році в ролі Пака в шекспірівській п'єсі "Сон літньої ночі". У 1965 році зіграв першу невелику роль у кіно (фільм "I criminali della metropoli").

Став відомим завдяки ролям у низці фільмів Ліни Вертмюллер, з якою він почав працювати на початку 1960-х років, спочатку граючи ролі другого плану, а згодом і головні ролі. Ліна Вертмюллер задіяла його майже в усіх своїх стрічках, найпомітніший з яких — "Паскуаліно „Семеро красунь“" (1976). За роль ув'язненого концтабору, що принижується задля виживання, Джанкарло отримав "Оскар" у номінації за найкращу чоловічу роль (1977).

У 1968 році дебютував в американському кіно, знявшись у воєнній драмі "Анціо" та через рік у стрічці "Тайна Санта-Вітторії" (реж. Стенлі Крамер). Починаючи з 1970-х працював винятково в Італії, знімаючись здебільшого у стрічках Ліни Вертмюллер. Роль італійського сільського простака, чиї плани про вбивство Муссоліні виявляються нездійсненими через кохання до повії у "Фільмі про кохання та анархію" 1973 року принесла акторові визнання Каннського кінофестивалю де він отримав Золоту пальмову гілку у номінації "Найкращий актор".

Окрім Ліни Вертмюллер знімався також у таких відомих режисерів, як Лукіно Вісконті ("Невинний", 1976), Райнер Вернер Фассбіндер ("Лілі Марлен", 1980), Ф. Ф. Копполи ("Нью-йоркські історії", 1989).

З початку 1980-х почав працювати у якості дублера, озвучуючи для італійського кіноринку акторів у голлівудських стрічках.

Особисте життя

Був одружений (1967–1975) на акторці Лівії Джіампалмо. У цьому шлюбі має двох синів — Адріано і Лоренцо.