Джон Ву

Режисер екшн-фільмів Джон Ву народився в Кантоні в 1946 році, а вже через п'ять років його батьки покинули комуністичний Китай і втекли в Гонконг. Батько Ву був дослідником і філософом. Він хворів на туберкульоз і протягом десяти років постійно лежав в лікарнях. Всю турботу про сім'ю узяла на себе мати. Сім'я Ву жила в бідному районі і хлопчик рано зіткнувся з насильством, якого буде так багато в його фільмах. Ву згадує, що його били бандити з Тріад, він бачив людей, порубаних на шматки, і сутички 1967 року, коли поліція застосувала сльозоточивий газ і людей вбивали на порозі їх будинків.

У двадцять один рік він дебютував в кіно асистентом режисера, і через чотири роки - в 1973 році - сам почав знімати фільми під іменами Ву Ю-шень (Wu Yu-sheng) і Джон І.Ц. Ву (John Y.C. Woo). Нарешті, в 1979 році в титрах фільму Від багатства до лахміття вперше з'являється ім'я Джон Ву. В ті роки він знімав стандартну гонконзьку кінопродукцію, переважно комедії. Не можна сказати, що він особливо досягав успіху на цьому терені: на початку восьмидесятих Ву навіть спробував перебратися на Тайвань і пошукати щастя там, але його тайванські фільми (Час, коли тобі потрібний друг, Біжи, тигр, біжи!) також успіху не мали.

У 1985 році він повернувся в Гонконг і наступного року буквально підкорив місцевий кіноринок гангстерським фільмом Краще завтра, що побив всі рекорди популярності. У цій стрічці, що багато в чому черпала натхнення в знаменитому "Самураї" Жан-Пьера Мельвілля і в японських якудза-фільмах Такакура Кена, Ву вдалося знайти свій власний стиль, в якому кривава естетика жорстокості і насильства досягає балетної відточеності картин про бойові мистецтва або вестернів Сема Пекінпа. Зняті в подальші роки фільми не тільки незмінно ставали касовими хітами, але і принесли Джону Ву всесвітню славу. Особливо це відноситися до таких картин як Вбивця (1989), Куля в голову (1990) і "Круті» (вони ж - Круто зварені, 1992).

Після успіху цих картин на міжнародних фестивалях і у "просунутих кіноманів" Джона Ву запросили до Голлівуду, де він стартував фільмом Важка мішень (1993). Не зважаючи на те, що бойовик з Жан-Клодом ван Дамом розчарував старих поклонників Ву, режисер продовжував працювати в Голлівуді, знявши в 1995 році Зламану стрілу, а в 1997 - Без обличчя. Цей фільм виглядає хрестоматією прийомів і тем Джона Ву: протиборство внутрішньо схожих героїв, католицький храм як місце кривавої битви, знамениті "мексиканські дуелі", коли герої завмирають, наставивши один на одного свої пістолети.

У 2000 році на екрани вийшов ще один крупнобюджетний фільм Джона Ву - Місія неможлива 2. Незважаючи на погану критику, фільм став касовим хітом і ще раз продемонстрував майстерність Джона Ву у постановці екшн-сцен. У проміжку між великими проектами, Ву встигав робити дешеві телефільми для канадського телебачення, що нагадують його знамениті гонконзькі бойовики.

Не зважаючи на неоднозначність оцінок американського періоду творчості Ву, його гонконзькі роботи зробили чи не визначальний вплив на візуальний стиль дев'яностих років. Його вплив важко не відмітити у таких різних режисерів як Люк Бессон, Квентін Тарантіно і брати Вачовські.