Айзек Азімов

Азімов народився (згідно з документами) 2 січня 1920 року в містечку Петровичі Мстиславського повіту Могильовської області, Білорусь (з 1929 Шумяцький район Смоленської області Росії) в єврейській родині. Його батьки, Хана-Рахіль Ісааківна Берман (Anna Rachel Berman-Asimov 1895-1973) та Юда Аронович Азімов (Judah Asimov, 1896-1969), були мірошниками за професією. Назвали його на честь покійного діда по матері, Ісака Бермана (1850-1901). Всупереч пізнім твердженням Айзека Азімова, ніби первісним сімейним прізвищем було "Озімов", всі родичі, які лишилися в СРСР носять прізвище "Азімов".

Як сам Азімов вказує в автобіографіях ("In Memory Yet Green", "It's Been A Good Life"), його рідною і єдиною мовою в дитинстві був їдиш. З художньої літератури в ранні роки він ріс головним чином на оповіданнях Шолом-Алейхема. У 1923 батьки відвезли його до США, де оселилися в Брукліні й через кілька років відкрили кондитерську крамницю.

У 5 років Айзек Азімов пішов до школи (він мав би піти до школи в 6 років, але мати виправила його день народження на 7 вересня 1919 року, щоб віддати його до школи на рік раніше). Після закінчення десятого класу в 1935 році, 15-річний Азімов вступив до "Seth Low Junior College", але через рік цей коледж закрився. Азімов вступив на хімічний факультет Колумбійського університету у Нью-Йорку, де здобув 1939 року ступінь бакалавра (B. S.), а 1941 року — магістра (M. Sc.) з хімії і вступив в аспірантуру. Однак у 1942 році він виїхав до Філадельфії, щоб працювати хіміком на Філадельфійському суднобудівному заводі для армії. Разом з ним там же працював і інший письменник-фантаст Роберт Хайнлайн.

У лютому 1942 року, на День святого Валентина, Азімов зустрівся на "побаченні всліпу" з Гертрудою Блюгерман (англ. Gerthrude Blugerman). 26 липня вони одружилися. Від цього шлюбу народився син Девід (1951) і дочка Робін Джоен (англ. Robyn Joan) (1955).

З жовтня 1945 по липень 1946 Азімов служив в армії. Потім повернувся в Нью-Йорк і продовжив освіту. 1948 року закінчив аспірантуру, здобув ступінь PhD, і вступив в постдокторат як біохімік. 1949 року він влаштувався викладачем на медичний факультет Бостонського університету, де в грудні 1951 року став асистентом, в 1955 році — асоційованим професором. У 1958 університет перестав виплачувати йому зарплатню, але формально залишив на колишній посаді. До цього моменту доходи Азімова як письменника вже перевищували його університетську платню. У 1979 році йому було присвоєно звання повного професора.

1970 року Азімов розлучився з дружиною і майже одразу став жити з Джанет Опал Джеппсон (англ. Janet Opal Jeppson), з якою познайомився на бенкеті 1 травня 1959 року (до цього вони зустрічалися в 1956 року, коли він дав їй автограф. Азімов взагалі не запам'ятав ту зустріч, а Джеппсон визнала його неприємною людиною). Розлучення вступило в силу 16 листопада 1973 року, а 30 листопада Азімов і Джеппсон одружилися. Від цього шлюбу не було дітей.

Помер 6 квітня 1992 року від серцевої і ниркової недостатностей на тлі СНІДу, яким був заражений під час операції на серці в 1983.

Творчість

Як у науково-фантастичних, так і в науково-популярних творах Азімова проявляється просвітницький дух прихильника розуму і знання, глибоко заклопотаного майбутнім людства. Багато вчених, що вивчають перспективи створення штучного інтелекту, визнають вплив його творів. Короткі оповідання про роботів склали збірник "Все про роботів" (The Complete Robot, 1982).

Найвідомішими є його книги про роботів, у тому числі "Я, робот" (1950), детективна серія "Сталеві печери" (1954), "Оголене сонце" (1957), "Роботи світанку" (1983) та "Роботи та Імперія" (1985).

Серед інших науково-фантастичних творів Азімова виділяється "Трилогія про Фундацію" (The Foundation Trilogy, 1964), що зображує занепад Галактичної Імперії. Романи, що продовжують цю трилогію, "Межа Фундації" (Foundation's Edge) та "Фундація та Земля" (Foundation and Earth), було опубліковано в 1982 та 1986.

Блискучим зразком науково-популярної літератури є "Путівник в науку розумної людини" (The Intelligent Man's Guide to Science, 1960) присвячений історії і популяризації природничих наук. В тому ж стилі написані книги "Неземні цивілізації" (Extraterrestrial Civilizations, 1979), "Досліджуючи Землю і Космос" (Exploring the Earth and the Cosmos, 1982) і "Всесвіт. Від Плоскої Землі до Квазару" (The Universe. From Flat Earth to Quasar,1966), "Кінець Вічності" (1955). Азімов також є автором детективів: "Подих смерті".