Вовк з Уолл-Стріт

Коротко и по существу.
Фильм не однозначен. Во многом длин и затянут, и это идёт не в пользу данному проекту.
Мысли и размышления рождает, но чрезмерная показуха секса и наркотиков отдаёт дешевизной и во многом губит данный проект.
Идея - ясна и понятна. Как и к чему относится - в первую очередь показывается в этом фильме. Благо что без пафоса и нравоучения.

Как и в "Авиаторе", Мартин Скорсезе перемудрил, чересчур увлёкся показом никчемного порока и губительной психологией, которая мало чего рождает. А мог бы получится очередной шедевр, но увы.
Темы и увеселение относит ссылки на великий фильм "Гражданин Кейн". Роскошь и гламурность хорошо показана, когда идёт, даже в нуаре, но только не в похабщине.

И в данном случае жанровая распылённость и стилизация, идёт слишком наляписто. Даже при прекрасной игре Леонардо ДиКаприо и других актёров, сценарное действие, губит великолепный сюжет. Где Скорсезовская задумка, была сначала в байопик, но в конечном итоге скатилась до отдельных клиповых вставок с эротико-порнаграфическим действием.
Можно выделить в данном фильме работу оператора и монтаж. Музыка идёт под стилизацию 80-х. Но отличительной чертой не является, и нарезка песен и мотив на грандиозность, увы не претендует.

За лоском шика и блеска стоит пустое повествование, рождающее неприятный осадок и небольшую горечь послевкусия. А жаль.

«Кіно це як поле битви. Любов, ненависть, насилля, смерть. Одним слово – почуття». Згідно з означенням Годара новий фільм Мартіна Скорсезе «Вовк із Волл-стріт» - це ідеальне кіно. Почуттів і емоцій тут стільки, що важко повірити, що таку картину зміг відзняти 71 – річний дідусь. У кожному кадрі відчувається впевнена рука майстра. Внутрішня свобода Скорсезе – ось у чому головна цінність цього фільму.
Тут є всі характерні риси режисерського стилю Марті – біографічна основа, динамічний розвиток сюжету, гумор, сцени жорстокості і насилля. Акторський склад підібраний ідеально. Здається, що Ді Капріо зіграв на межі своїх можливостей. МакКонахі зіграв епізодичну роль, але пояснив популярно всю суть роботи фінансової біржі, коротко і ясно, так щоб зрозуміли всі, чим насправді потрібно займатися. «До дідька клієнта, піклуйся про свій прибуток». Джона Гілл чудово втілив на екрані помічника Белфорта, додавши нотку веселості та іронічності.

Хтось може сказати, що це фільм без сенсу і без жодного повчального змісту. Аж ніяк ! На мою думку, це така собі американська версія «Солодкого життя» Фелліні. Тільки на відміну від шедевра Фелліні, у центрі уваги не богема, а представники середнього класу, які за рахунок особистих якостей і довірливих клієнтів змогли досягти успіху на фінансовій біржі і опинитися на вершині. Фільм – це три години подорожі по світу розпусти, наркотиків і алкоголю. По світу, де відверто зневажаються будь-які морально-етичні норми, по світу, де головна цінність – гроші. Чи мав право герой практично ошукувати тисячі людей, кидаючи їм наживку з мрією про легкі гроші ?
А що є взагалі наше життя ? Життя – це нескінченний процес ошукування один одного.
Це вистава з лицедіями і фарисеями, з клоунами і блазнями, з наївними і добрими, з щирими і нещирими. Кожен сам обирає, яку роль грати і чи грати взагалі.
Белфорт грав у життя. І грав аж ніяк не другорядну роль у провінційному театрі. І чи це не проблема глядачів , що вони так і не зрозуміли, що фінансова біржа - всього лиш гра, де платять гроші лиш вони, де програють лиш вони ?
Але настає час, коли і найуспішніша вистава знімається із репертуару. Белфорт зіграв свою роль, і змушений був покинути театр. Він змінив театр на місця позбавлення волі, щоб потім повернутися і знову грати, і знову для тих, хто шукає легких грошей і хто не хоче прикладати зусиль для цього, і хто не прагне зрозуміти, що його вкотре хочуть ошукати. Допоки будуть існувати ті,за рахунок кого можна збагатитися, завжди будуть знаходитися Белфорти, які і будуть цим користуватися.
Це мораль від Мартіна Скорсезе.
Безсумнівно,що цим фільмом Скорсезе підтвердив своє реноме метра американського кінематографу. Він подарував нам картину епічного розмаху, що цілком відповідає постаті Скорсезе. Немає сумнівів у тому, що «Вовк з Волл-стріт» займе чільне місце у величезній фільмографії майстра.

Мартин Скорсезе представил нам свой очередной кинохит с Леонардо ДиКаприо в главной роли под названием «Волк с Уолл-стрит». Гениальный тандем режиссера и актера уже был опробован в небезызвестных картинах «Авиатор» и «Остров проклятых». Сегодня мы имеем возможность насладиться виртуозной актерской игрой и сюжетом, построенном на реальных событиях.
«Волк с Уолл-стрит» - это биографическая драма, в основе которой легли мемуары бывшего брокера Джордана Белфорта. Он был основателем одной из крупнейших брокерских организаций, созданной в 1987 году. Через 10 лет успешной карьеры Белфорт был осужден за отмывание денег в особо крупных размерах. Но пройдя путь от нарко- и алкогольной зависимости, отбыв срок в тюрьме, он написал две книги и стал читать лекции о достижении успеха.
Жизнь человека, который создает новаторские методики и не сдается, даже если резко падает с небес на землю – это лучший материал для создания ярких фильмов, которые могут претендовать на высшие кинонаграды. «Волк с Уолл-стрит» получил высокие оценки от мировых кинокритиков, и оказался в пяти номинациях на премию «Оскар».
Погрузится в мир непристойного богатства и секретов брокерской деятельности зрителям поможет непревзойденный Леонардо ДиКаприо. Он исполнил роль главного героя, превратившись на 3 часа экранного времени в умного и похотливого Джордана Белфорта. Он ловко прошел все стадии от бедного парня до очень успешного бизнесмена, словно пережил за один раз все стадии наркотического опьянения – от веселого до бессознательного. ДиКаприо сыграл роль Белфорта, который по сути сам играл роль перед своими подчиненными и клиентами.
Тогдашнее поколение «продавцов воздуха» открыло для себя дверь в мир легких денег, что, наверное, не могло не повлиять на их психику и моральные качества. Если вы думаете, что «Волк с Уолл-стрит» - это очень серьезный фильм с массой нравоучений, то вы ошибаетесь! В картине много юмора и весьма откровенных эротических сцен. Режиссер словно играется с нами, периодически меняя стиль киноленты. Иногда главный герой вещает к нам прямо с большого экрана, а иногда он поглощен развратом и алкоголем, ничего не замечая вокруг…
Удивительно, но не смотря на все вредные привычки Белфорта, на его предательство женщинам, нечестно нажитые миллионы и дерзость, все же надеешься, что к концу фильма история закончится хорошо. Ему сопереживаешь, словно хочешь простить все грехи и сказать «Ну с кем не бывает…». Он может многому научить нас и как профессионал с волчьей хваткой, и как мужчина с присущими ему слабостями.