Жах Амітівілля: Пробудження

Класичний американський або Гра з відкритими картами

Є такі речі, як є плоттю від плоті, кров´ю від крові США. Думаю, таким сюжетом, чисто американським як кока-кола та попкорн, можна назвати культурний феномен “легенди жахів Амітивілля “ . Так, одного вечора 1974 року Рональд Дефео-молодший піднівся до спальні батьків, застрелив їх ― а потім братів та сестер. На суді молодий чоловік запевнювенив, що це примусив його зробити “вождь індіанців” з потойбіччя, після отримав довічне ув´язнення, проте як і будь-яке злодіяння глибоко вкарбувалось у свідомість суспільства і стало певною франшизою. Крім відгалуджень, було випущено більще вісьми серій худоніх фільмів, сюжет вплинув на літературу та музику. І ось зараз ми маємо змогу поглянути на чергову серію, думаю, безкінечної історії ― фільм жахів “Жахів Амітивілля: Пробудження'' Франка Халфуна.
Отже, в дом всесвітньо відомого передмістя заселяється родина ― з дуже непростою долею. Мати-одиначка Джоан з “складним підлітком” Белль і її малою сестрою Джульеттой. Також в дом заселяється її син Джеймс ― що лежить в коматозно-вегетативному стані. Незабаром юна тінейджерка дізнається таємницю дому - і намагається запобігти трагічній розв´язці...
Що відрізняє даний фільм - це той факт, що його творці грають з "відкритими картами". Герої знають про таємницю дому, знають шлях по якому йдуть, ба навіть його фінал, проте саме це створює додаткову інтригу і вносить елемент, скажимо, щирості - яку "родзнику" додадуть у фінал... Розкачка сюжету, саме в класичному стилі "амерканських жахів" досить таки тривала, робота з музикою теж створює відповідний настрій. Можна відзначити майстерне рішення світло-тіньового малюнку кадру - зараз це досить нетипово для масового кіно.
Гра акторів. Власне, вони "не переграють", хоча сценарій і сюжет не вимагали від них особливих "подвигів". Акторка Белла Торн втілила норовливу Белль, Дженнифер Джейсон Лі - її мати Джоан, найбільш складна роль дісталась саме актору Камерону Монахену - у двох іпостасях Джеймса. Загалом, і склад акторів "другого плану" теж рівна..
Можна сказати, що ми маємо в прямому сенсі середнього рівня жахастик, класичного типу на класичну тему, в самом його класичноу втіленні. Думаю, що це не остання історія на даний сюжет - не здивуюсь, якщо колись ми побачимо щось типу "Жах Амітивіллю: Хмарочос", проте думаю, цей дім буде стояти, поки вічні США. Щодо даної стрічки - вона не стане культовою, хоча і не виглядає сіро-посередньою - її можна дивитись між справами, просто трошки полоскотати нерви і доторкнутись до "справжнього американського жаху"
Недзельницький Андрій