Пастка

Первое и, на данный момент, единственное творение новоиспеченного режиссера Джордан Пила судя по трейлерам и всей своей маркетинговой компании не предвещало ничего выдающегося... ведь что такого интересного в жанре хоррор мог рассказать комик, который до сих пор был известен лишь малобюджетными комедиями?... однако отзывы об этом фильме, которые доносились до меня из-за океана, заставили меня заинтересоваться в нем. И хочу вам сказать... я не пожалел.

Сюжет рассказывает о чернокожем пареньке, которого его белокожая девушка позвала за город знакомиться с ее родителями... и поначалу все было в рамках ожидаемого...родители были довольно любезными, хоть по ним и было видно, что расовая принадлежность избранника их дочери их интересует немного сильнее, чем предполагалось. С течением времени ситуация переходит от неловкой к подозрительной и вскоре главный герой начинает подозревать неладное... и не зря.

Что мне больше всего понравилось в этом фильме, так это то, что режиссер намеренно старался уйти от типичных пугающих моментов типа "кто-то внезапно под громкое звуковое сопровождение появляется в отражении зеркала" и больше держит зрителя в напряжении от происходящего, что, по моему мнению, гораздо сложнее сделать. Музыкальное сопровождение использовано очень умно... оно держит в напряжении и при этом не давит на мозги, как во многих других картинах подобного жанра.

Еще могу похвалить актерскую игру... главный герой отлично передал переход от терпеливого и старающегося стерпеть непроизвольно расистские ремарки окружающих до напуганного и загнанного в угол зверя.

Из негативного могу отметить, что концовка, хоть и была интересной, но все-же оказалась довольно предсказуемой, а те моменты, до которых я не додумался были для меня немного неправдоподобными и даже переходящими в область абсурда. Этот фильм как-будто нарочно все время танцует на грани с фантастикой и иногда, все-же, неоправданно переступает ее, надеясь вас ошарашить чем-то, чего вы не ожидали.

В общем я рекомендую посмотреть этот фильм... впечатления он оставит хорошие, хоть вы и не будете согласны с некоторыми поворотами, которые он совершает под конец.

8 из 10.

Ігри розуму.
Втихому болоті чорти водяться
(Прислів’я)
Гіпноз… Стану штучного навіювання приписують чудодійні властивості лікування, різноманітні властивості, він був інструментом авантюристів, регулярно стає героєм художніх стрічок різного настрою і різного рівня художнього виконання, таких наприклад як «Гіпноз» режисера Девіда Карерраса – і багатьох, багатьох інших. Ось і режисер Джордан Піл звернувся до цієї тематики у своєму містичному фільмі з елементами жахів – «Пастка» («Get Out»), виступивши одночасно і його сценаристом.
Отже, щасливий фотограф Кріс Вашингтон і його чарівна супутниця - Роуз Ермітедж (Еллісон Вільямс) приїжджають до батьків дівчини. Дін та Міссі Ермітедж – типовий приклад заможної та респектабельної родини, - перший – нейрохірург, а друга – вправний лікар-психолог і гіпнотизер. І все ніби складається чудово, проте Кріса починає дивувати поведінка оточуючих, якась глибинна увага з боку матері, зовсім незвичне поводження батька, а також поведінка прислуги. В хлопця починають закрадатись сумніви, якими він ділиться зі своїм другом, проте реальність виявляється ще більш жахливою, ніж перші здогади…
Динаміка фільму досить таки нерівномірна – досить тривала «розкачка» сюжету, причому автори навіть в зав’язці не вміють витримати ритму. Власне, якщо вдуматись то, здається, творці намагались зняти не трилер або атмосферний фільм жахів – а скоріше такий собі авантюрний фільм-протистояння, «жертви» і «здобичі», що потрапила в пастку. Власне, авантюрний настрій вдається передати за допомогою образа друга Кріса, що працює в транспортній поліції, проте на відміну від офіційної, ставиться до справи більш прискіпливо – звісно, через його гумористичний оптимізм ми сприймаємо події саме в пригодницькому ключі події – так само як автори . Операторська робота досить непогана, сценарій теж можна назвати відв’язаним – оскільки основна ставка була вже точно не на логіку подій або мотивацію – глядач так і задає питання – «Навіщо було робити так складно?», проте якщо додати ще щось – ми отримаємо майже спойлерний варіант огляду. А ось звуковий супровід досить таки високого рівня, що дає додатковий плюс фільму.
Гра акторів відповідає загальному настрою не досить заплутаної детективно-пригоднцької стрічки. Бредлі Вітфорд та Кетрін Кінер втілили настільки чіткий образ респектабельного подружжя, що будь-кому стане зрозуміло, що саме тут «щось не-те». Головний герой у виконанні Деніела Калуя спочатку виглядає жертовним ягням, проте поступово він робить виклик оточенню, здивують і інші герої. Взагалі-то перед акторами першого не стояли глобальні завдання, так само як і автори другого плану - здається отримували задоволення від своїх образів. Взагалі, це і зняло зі стрічки, як це буває, атмосферу глибокого пригнічення.
Отже, як результат ми маємо не досить переобтяжену емоціями, натуралізмом, атмосферою важкої похмурості стрічку, звісно, не культового рівня, проте все-таки той варіант, який більш широко підходить до широкого загалу, картину, яка підійде як просте розважальне кіно, яке можна з легкістю подивитись між справами.
Недзельницький Андрій