Форрест Гамп

Оскар - 1995, "Найкращий фільм", переможець

Епіграф: “Хранит Господь простодушных…” Біблія, Пс 114:6

Як не дивно, вказане в заголовку і справді спершу видається основною, найбільш поверховою, темою фільму. Здається, що Форрест пливе по життю абсолютно не проблематично, виходячи із таких ситуацій, із яких люди часто і не вибираються. Цікаво, що свого часу у релігійному вченні протестантів-кальвіністів був постулат про те, що людина може дізнатися, наскільки прихильний до неї Бог, уже під час свого земного життя. Його прихильність виражається зазвичай у тому, що людині у житті всіляко щастить. От ми і робимо висновок, що раз Форресту щастить, то Бог його любить. За що? Відповідь очевидна. За його простодушність і “золоте серце”.

Автори фільму спробували втілити оригінальну задумку: показати світ очима людини, яка нездатна на складні інтелектуальні роздуми і висновки, але за рахунок цього - абсолютно позбавлена підступності, хитрості, вміння брехати. Така людина по суті - апарат для виконання інструкцій, і якщо в цей апарат із самого початку закласти інструкції правильні, підкріпити їх любовним ставленням, можна отримати на виході людину, яка несе добро всім оточуючим, але не тому, що так правильно або у неї є глибинна внутрішня потреба, а тому, що її по-іншому не навчили (і слава Богу). Думаю, якби така людина існувала насправді, психіатрія цілком могла б назвати це явище “феноменом Форреста Гампа”.

В силу його розумової неповноцінності у нього також проявився “побічний ефект” - майже повна відсутність внутрішніх протиріч і психічна стабільність, що також зводить нанівець , будь-яку тягу до саморуйнування і схильність до депресії. При цьому прості і наївні речі, які він іноді говорить з упевненістю, можуть служити опорою для тих, хто до цього якраз схильний, нагадуючи, що іноді, у повній відповідності до принципу “бритви Оккама”, не варто ускладнювати там, де можна спростити.

Примітним виглядає той факт, що, не дивлячись на феноменальну везучість Форреста, автори не перегинають палицю. Адже успіху він досягає саме у тих сферах, де інтелект - не головне (спорт, служба в армії), зате грають роль, зокрема, наполегливість, витривалість, вміння виконувати накази, а цього добра у героя якраз вистачає. Таким чином, оформлюється ще одна ідея фільму - про те, що будь-яка людина має якісь сильні сторони, завдяки яким може знайти собі справу до душі і місце у суспільстві

Цікавою також є ідея про те, що якщо ти відкриваєшся світові, то світ у відповідь відкривається тобі. Вона хоч і дещо утопічна, але приваблива своєю простотою і однозначністю, тож знаходить свій відгук. Ще простіша думка - про те, що варто слідувати за своїми бажаннями, навіть якщо вони дивні і нелогічні - досі годує хлібом мільйони психологів, клієнтам яких варто б просто подивитися цей фільм. Адже вийти одного разу з дому і безперервно бігти протягом трьох років - насправді дуже просто, варто тільки подивитися на світ очима Форреста Гампа.

Із плюсів також: Відмовившись від сатиричності, яка була характерною для оригінального роману (у ньому Форрест був савантом і циніком), автори фільму несподівано зробили гарний вибір, адже таким чином вони принесли в образ героя і саму кінокартину ту світлу, оптимістичну і навіть трохи магічну атмосферу, завдяки якій глядач начебто сприймає те, що відбувається, як казочку, але внутрішньо готовий повірити, що все саме так і було. Останньому додатково сприяють “документальні” кадри участі Форреста у низці історичних подій - ідея не нова, та незмінно вдала.

Також не можна не зазначити у якості плюсу очевидну біблійну інтертекстуальність та символічність історії, яка проявляється як у самій сюжетній канві, так і в різноманітних деталях, ну і, звичайно ж, у образах героїв - Форреста Гампа, щедро наділеного рисами Спасителя (доброта, безкорисливість, нечутливість до матеріальних благ), і Дженні, класичної Марії Магдалини. А розуміння того факту, що за сюжетом Форрест має низький коефіцієнт інтелектуального розвитку, наводить на іронічну думку про те, що тільки справді нерозумна людина бути жити і жертвувати собою заради інших, але ж і в Ісуса Христа IQ начебто ніхто не перевіряв… Або у нас просто неправильні тести на інтелект? ;-) Відповіді немає, додумайте самостійно. А загалом, підтексти - це прекрасно.

Із мінусів: Прямою протилежністю Форреста є Дженні, яка повністю позбавлена як його консервативності, так і життєвої мудрості. З точки зору психології можна було б сказати, що Дженні - це уособлення архетипу Тіні відносно Форреста. Але, оскільки показаний герой здається повністю зрозумілим і позбавленим якихось прихованих пластів і тіньових бажань, то спадає на думку, що автори все ж протиставляють цих двох героїв і, відповідно до результатів життя кожного із них, озвучують свою мораль відносно того, яким чином потрібно жити. І виглядає вона надто правильною, надто зрозумілою і навіть трохи ханжеською відносно героїні, яка, вочевидь, в силу свого інтелекту і психотипу не здатна іти по життю шляхом Форреста, навіть якби хотіла, і її провини у цьому немає ніякої.

Тим не менш, долю Дженні можна трактувати і по-іншому: іноді треба об’їхати півсвіту і пережити все на світі, щоб повернутися на самий початок.

Також слід зазначити, що через заявлену розумову неповноцінність героя пересічному глядачеві цікаво за ним спостерігати, але майже неможливо (і навіть трохи неприємно) себе із ним асоціювати. Це не те щоб заважає правильному сприйняттю кінокартини, але трохи нівелює бажання глядача наслідувати вчинки героя там, де цілком можна було б це робити.

Резюмую: любителям неоднозначності, великої кількості смислових пластів, шукачам інтертекстуальності, а також поціновувачам оптимістичних казкових історій - однозначно дивитись. Не рекомендовано - повністю приземленим “реалістам”, які і при перегляді “Гаррі Поттера” будуть кричати “магії не існує!”.

Цитати:

Когда я родился, мама назвала меня в честь героя Гражданской войны генерала Натана Бэдфорда Форреста. Вроде бы они были дальними родственниками. Этот генерал основал клуб Ку-Клукс-Клан. Мама говорила, что это имя должно напоминать мне, как часто мы совершаем поступки, в которых нет никакого смысла.

Не позволяй никому говорить, что они лучше тебя, Форрест. Если бы Бог хотел создать всех одинаковыми, он бы всем надел на ноги скобы.

―Га-а-амп!!! Какова высшая цель вашего служения в армии? ―Выполнять все ваши приказания, сержант! ―Черт возьми, Гамп. Да вы просто гений! Это самый блестящий ответ из всех, что я слышал! Должно быть, у вас коэффициент умственного развития 160, не меньше! Вы чрезвычайно талантливы, рядовой Гамп!

―Что мне нравилось во Вьетнаме - это то, что здесь всегда было куда идти. И всегда было чем заняться.